Команда волонтерів ґрунтовно підійшла до експедицій Харківщиною, адже частина регіону досі в активній фазі війни, а звільнені землі перебували в окупації досить довго. Планувати маршрути доводилось після консультацій з військовими, адже на деокупованих територіях ще багато не розмінованих ділянок. Їхати туди самостійно без військових та спеціальної волонтерської перепустки було вкрай небезпечно: так частина Харківщини виявилась закритою для наших досліджень. Список сіл формувався й після консультацій з істориком Максимом Розенфельдом, який добре знається на історії Слобожанщини.

Під час частини подорожей волонтери жили у приватному будинку та спали в бомбосховищі у підвалі, щоб не прокидатись від повітряних тривог і бути максимально зібраними. На відміну від інших досліджених областей, на Харківщині відчувалася постійна напруга та закономірна пересторога місцевих. Також волонтери майже не зустріли тут літніх людей, які зазвичай ділилися з ними спогадами про власні будинки. Всього групам волонтерів вдалося дослідити у польових експедиціях 15 сіл області.

Характерна особливість Харківщини – її неоднорідність; історичний розвиток західної, східної, північної та південної частин вплинув на формування прикметної та характерної архітектури всередині області. 

Будинки на Харківщині зводили переважно з цегли. Це зумовлено багатими покладами червоної глини та розвитком цукрової промисловості: у людей тут були ресурси для того, аби будувати якісне міцне житло. Зіграла свою роль і історія – цей багатогранний район послідовно знищували впродовж ХХ століття. Дерев’яні будинки зустрічаються на півночі регіону, де є ліси, – хоча їх значно менше, ми зберегли їх у конструкторі, щоб не переривати цю традицію.

Характерні колірні гами Харківщини – це поєднання відтінків зеленого та синього. Руда цегла часто оздоблена декоративними вставками кольорової пофарбованої цегли – найчастіше білої. Загалом декору місцевих будинків притаманні прості геометричні форми, зокрема ромби.